Самоосвітня діяльність

Презентація "Самоосвіта педагогів" 

План самоосвіти

Самоосвіта - самостійний спосіб отримання знань в певній галузі науки, мистецтва, техніки, політичного життя, культури, ремесла.

Самоосвіта - риса характеру наполегливих осіб, позбавлених з якихось обставин можливості отримати систематичні знання у відповідному навчальному закладі (бідність, дискримінація за національною чи релігійною ознакою, географічна віддаленість від освітніх чи культурних центрів, фізичне каліцтво при наявності доброї пам'яті і наполегливості в отриманні знань тощо). Самоосвіта в цих випадках ще й засіб виховання, загартування характеру, перевірка можливостей дорослішаючої особи.

Самоосвіта — це навчання, яке планується та здійснюється самостійно.

Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів.

Самоосвіта вчителя є основною формою підвищення педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи.

Перш за все, вчитель має визначитися зі своїми інтересами. Саме вони повинні стати фундаментом його розвитку. Звичайно, можна змусити людину робити те, що йому не подобається, але в самоосвіті це буде мов крапля води, що подає у розпеченій пустелі на пісок - вона встигне випаруватися, навіть не досягнувши мети. Інтерес - це те, що задасть тонус всієї самоосвітньої діяльності.

Зрозумівши свої інтереси в даний період часу, вчитель має визначитися з напрямками своєї роботи у поточному році. Ці напрями залежатимуть від навантаження, від того, чи є класне керівництво, гурток, факультатив і т. п. Після цього бажано вивести для себе проблему, яку потрібно опрацювати. Проблема та напрямки роботи повинні визначати напрями самоосвітньої діяльності. Ось деякі з них:

Професійний (предмет викладання)
Психолого-педагогічний (орієнтоване на учнів та батьків)
Психологічний (імідж, спілкування, мистецтво впливу, лідерські якості та ін)
Методичний (педагогічні технології, форми, методи і прийоми навчання)
Інтелектуальний (орієнтовано на поповнення загальноосвітніх знань)
Інформаційно-комп'ютерні технології (ознайомлення і придбання навичок роботи з новими технологіями)
Духовний (мистецтво театральне, образотворче, вокальне, танцювальне, фотографування, відео зйомка)
Охорона здоров'я і спорт (розвиток фізичної форми)

Головними внутрішніми мотивами самоосвіти педагога мають бути:

бажання поліпшити слабкі сторони володіння певним напрямом діяльності, бажання вдосконалювати свою педагогічну майстерність (наприклад, підготовка учнів до міських і обласних олімпіад);
глибоке вивчення теорії та практики даної проблеми;
намагання осмислити, втілити в практику, запропонувати колегам механізм певної дії;
теоретичне осмислення й узагальнення передового педагогічного досвіду по обраній проблемі;
поглиблення знань із питань, які викликають інтерес (наприклад, вивчення методики рішення олімпіадних завдань);
не зупинятися на досягнутому.

Мотиви, які спонукають до самоосвіти:

Бажання творчості. Вчитель - професія творча. Творча людина не зможе з року в рік працювати за одним і тим же поурочним планом або сценарієм. Робота повинна бути цікавою і приносити задоволення.
Зміни, що відбуваються в житті суспільства. Ці зміни в першу чергу торкаються учнів, формують їхній світогляд, і не хотілося б, щоб образ учителя формувався у них як образ «несучасної людини».
Конкуренція. Можливість бути потрібною на роботі. Не секрет, що багато батьків, приводячи дитину до школи, просяться в клас до конкретного вчителя, предметника або класного керівника.
Громадська думка. Учителю не повинно бути байдуже, вважають його «хорошим» або «поганим». Поганим вчителем бути прикро.
Матеріальне стимулювання. Без постійного засвоєння нових знань не домогтися підвищення категорії, збільшення навантаження у школі.
Інтерес. Вчитися просто цікаво. Як людина, яка щодня вчить, не буде постійно вчитися? Чи вправі вона тоді викладати?

Самоосвіта здійснюється індивідуально або колективно. Суто індивідуально її може виконувати високорозвинена особистість, діяльність якої продуктивна і творча.

Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність вчителя і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. Творчо працюючий педагог сам створює свій особистий імідж.

Види діяльності в процесі самоосвіти, які сприяють професійному зростанню вчителя:

систематичне читання методичної, педагогічної, предметної літератури і звернення до авторитетних джерел ( на паперових, електронних носіях);
систематичний перегляд певних телепередач;
огляд в Інтернеті інформації з методики викладання предметів, педагогіки, психології, педагогічних технологій;
розв'язування олімпіадних завдань, тестів, питань ЗНО, кросвордів та інших завдань підвищеної складності або нестандартної форми;
прослуховування лекцій, докладів в установах, до яких особа не залучена офіційно;
відвідування семінарів, тренінгів, конференцій, уроків колег;
дискусії, наради, обмін досвідом з колегами;
систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації;
організація гурткової та позакласної діяльності з предмету;
вивчення інформаційно-комп'ютерних технологій;
відвідування предметних виставок та тематичних екскурсій з предмету при проходженні курсів;
спілкування з колегами в школі, районі, області та в Інтернеті;
ведення здорового способу життя;
використання порад фахівців заради підвищення власних знань чи майстерності;
дослідницька діяльність після досягнення певного рівню освіти, експерименти, моделювання, праця помічником під керівництвом освіченого фахівця тощо.